У статті обґрунтовано важливість виокремлення інноваційної складової сталого розвитку поряд з екологічною, соціальною та економічною компонентами концепції. Теоретичною передумовою розгляду інноваційної складової є визначення Й. Шумпетером особливостей реалізації підприємницької інноваційної діяльності. Підприємець-інноватор надає споживачеві інформаційний образ новинки, який створюється за рахунок усвідомлення майбутніх потреб – цілей підприємницької діяльності, предмету та відповідних засобів створення інноваційної продукції. Однак вибір споживача значною мірою вмотивований ціннісними установками і правилами поведінки. Правила поведінки суспільства споживання, яке в індустріальну епоху стає спонуканням, мораллю та інститутом, не враховували відтворювальних можливостей навколишнього середовища. Ця суперечність спочатку була відображена у Доповіді Римському клубу “Межі зростання” та втілена у концепції сталого розвитку, яка набула культового значення після звіту комісії ООН “Наше спільне майбутнє”. Дослідження визначає важливість формування нових суспільних цінностей, які спонукають інноваторів до переорієнтації свого мислення, усвідомлення своєї відповідальності не лише перед споживачем, а й перед довкіллям і майбутніми поколіннями. Корпоративний форум “Інновації та співробітництво для майбутнього, якого ми прагнемо”, організований Глобальним Договором ООН, уперше продемонстрував зацікавленість підприємців у практичному втіленні концепції сталого розвитку, зокрема через ефективну інноваційну діяльність. У статті узагальнено управлінський інструментарій реалізації прийнятих бізнесом зобов’язань у пріоритетних напрямах забезпечення сталого розвитку: енергетика і клімат, водні ресурси та екосистеми, сільське господарство та продовольство, соціальний розвиток, урбанізація та міста, економіка та фінанси сталого розвитку. Окреслено основні етапи здійснення змін на підприємстві для прийняття відповідальних інноваційних рішень та реалізації інноваційної складової сталого розвитку.

Ключові слова: концепція сталого розвитку; інноваційна складова сталого розвитку; інформаційний образ інновації; цінності; завдання бізнесу.

DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/159-6/6

References

1. Schumpeter, J. A., 2008. Teoriya ekonomicheskogo razvitiya [The Theory of Economic Development]. Moscow: Direktmedia Pablishing.
2. Sakaiya, T., Stoimost’ sozdavaemaya znaniem, ili, istoriya budushhego [The Knowledge-Value Revolution, Or, a History of the Future]. In: V. L. Inozemcev, ed. 1999. Novaya posindustrial’naya volna na Zapade. Antologiya. Moscow: Academia. pp. 337-371.
3. Olejnik, A. N., 2000. Institucional’ny’e aspekty’ social’no-e’konomicheskix transformacij [Institutional Aspects of Socioeconomic Transformations]. Moscow: TEIS.
4. Baudrillard, J., 2006. Obshhestvo potrebleniya. Ego mify’ i stryktura [The Consumer Society: Myths and Structures]. Moscow: Respublika.
5. The World Bank, 2006. World Development Report 2007: Development and the Next Generation. Washington, DC: The World Bank.
6. Meadows, D. L., Meadows, D. H., Randers, J. and Behrens, W. W. III, 1972. The Limits to Growth. New York : Universe Books.
7. Krymskyi, S. B., 2003. Zapyty filosofskyh smysliv [Requests of Philosophy Senses]. Kiev: PARAPAN.
8. Pauli, G. A., 2010. The Blue Economy: 10 Years, 100 Innovations, 100 Million Jobs. USA: Paradigm Publications.
9. UN Documents. Our Common Future. Available at: http://www.un-documents.net/our-common-future.pdf.
10. Nidumolu, R., Prahalad, C. K., and Rangaswami, M. R., 2009. Why Sustainability is Now the Key Driver of Innovation. Harvard Business Review, 87(9), рр. 57-64.
11. Bazilevich, V. D., ed. 2009. E’konomicheskaya teoriya: polite’konomiya: Uchebnik [Economic Theory: political economy: Textbook]. Moscow: Ry’bari; Kiev: Znannia.
12. Inozemcev, V. L., ed. 1999. Novaya posindustrial’naya volna na Zapade. Antologiya [New Post-industrial Wave in the West. Anthology]. Moscow: Academia.
13. The World Bank, 2002. World Development Report 2003: Sustainable Development in a Dynamic World: Transforming Institutions, Growth, and Quality of Life. Washington, DC: The World Bank and Oxford University Press.
14. UN Global Compact. RIO+20 Corporate Sustainability Forum. Overview and Outcomes. Available at:http://goo.gl/iOfmwT