У статті досліджується спроба С.М. Булгакова вийти за межі аксіоматичної бази та методологічних підходів класичної політичної економії, яка здійснена в роботі “Філософія господарства” у відповідь на кризу цієї науки, обумовлену низкою об’єктивних і суб’єктивних обставин.

Ключові слова: “економічна людина”, економічний матеріалізм, свобода, необхідність, праця, Софія, гріхопадіння, теургія, філософія господарства.