Ми пропонуємо цілісну систему для аналізу, оцінки і поліпшення екологічного менеджменту, використовуючи “аграрний сектор” як приклад. Вона включає в себе міждисциплінарний підхід (економіка, організація, право, соціологія, екологія, технологія, поведінкові та політичні науки) і включає в себе: уточнення управлінських суб’єктів, потреб і спектра регулюючих режимів (інституційного середовища, приватних, колективних, ринкових, громадських режимів ) на різних рівнях прийняття рішень (індивідуальних, ферми, екосистеми, на місцевому, регіональному, національному, транснаціональному, глобальному); Специфікація критичних соціально-економічних, природних, технологічних, поведінкових і т.д. факторів управлінського вибору, і можливий спектр управлінських форм; визначення та оцінки порівняльної й абсолютної ефективності форм екологічного менеджменту та системи; вдосконалення форм державного втручання в еко-менеджмент.
Ключові слова. екологічний менеджмент; сільське господарство; механізми і форми управління; показники еко-домоуправління.

DOI: http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2015/166-1/2

Надійшла до редколегії 05.1 1.14

1

References

1. Baba A., G. Tayfur, O. Gunduz, K.Howard, M.Friedel, and A.Chambel, 2011., Climate Change and its Effects on Water Resources, Issues of National and Global Security, Springer.
2. Bachev H., 2004., Efficiency of Agrarian Organizations, Farm Management and Rural Planning No 5, Fukuoka, Kyushu University Press, 135-150.
3. Bachev H., 2008., Management of Environmental Challenges and Sustainability of Bulgarian Agriculture, in Environmental Challenges and Human Security: Recognizing and Acting on Hazard Impacts, Editors P.H. Liotta et al., Springer, 2008, 117–142.
4. Bachev, H., 2009., Governing of Agro-ecosystem Services. Modes, Efficiency, Perspectives, VDM Verlag Dr.Muller Aktiengesellscaft & Co. KG, Saarbrucken.
5. Bachev H., 2010a., Governance of Agrarian Sustainability. New York, Nova Science Publisher.
6. Bachev H., 2010b., Water Governance in Bulgarian Agriculture, in Climate Change and its Effect on Water Recourses – Issues of National and Global Security. Editors A.Baba, G.Tayfur and I.Sahin, Amsterdam, Springer.
7. Bachev H., 2011a., Management of Agro-Ecosystem Services: Framework of Analysis, Case of Bulgaria, in Advances in Environmental Research. Vol. 17. Editor J. Daniels. New York, Nova Science, 119-164.
8. Bachev H., 2011b., Efficiency of Economic Organizations and Public Policy Interventions in Agriculture, in Agricultural Policies: New Developments, Editor L.Contreras, New York, Nova Science, 55-86.
9. Bachev H., 2013a., Management Strategies for Conservation of Natural Resources in Agriculture, in Simon A. Maillet and Laurent C. Valcourt (editors), Natural Resources, Conservation Strategies, Globalization & Politics and Sustainable Uses, New York, Nova Science Publisher, 1-69.
10. Bachev H., 2013b., New Approach for Assessing and Improvement of Environmental Management and Strategies in Agri-business, Global Journal of Management and Business Research, Administration and Management, (JJMBR), Volume 13, Issue 7, 1-14.
11. Bachev H., 2013b., Risk Management in Agri-food Sector, Contemporary Economics, Vol. 7 (1), 45-62.
12. Bachev, H. and Labonne, M., 2000., About Organization of Agrarian Innovations, Montpellier: INRA.
Coase, R. (1960). The Problem of Social Costs, Journal of Law and Economics 3, 1-44.
13. Defrancesco E., P. Gatto, F. Runge, S. Trestini, 2008., Factors Affecting Farmers’ Participation in Agrienvironmental Measures, J. of Agricultural Economics, 59 (1), 114-131.
14. Ducos G. and P. Dupraz, 2006., Private Provision of Environmental Services and Transaction Costs, Agrienvironmental Contracts in France, paper presented at the 3d World Congress of Environmental and Resource Economics, 3-7 July, 2006, Kyoto.
15. Dupraz, P., Latouch, K. and Bonnieux F., 2004., Economic Implications of Scale and Threshold Effects in Agrienvironmental Processes, paper presented at the 90 EAAE Seminar, 27-29 October 2004, Rennes.
16. EC, 2005., Strategy on the Sustainable Use of Natural Resources, Brussels, European Commission.
17. FAO, 2010a., Pressure-State-Response Framework and Environmental Indicators, Rome, Food and Agriculture Organization.
18. Furuboth, E. and Richter, R., 1998., Institutions and Economic Theory. Contribution of New Institutional Economics, Ann Arbor, University of Michigan Press.
19. Hagedorn K., 2002., Environmental Co-оperation and Institutional Change: Theories and Policies for European Agriculture, Edward Elgar Publishing.
20. Hart R. and U. Latacz-Lohmann, 2004., Combating moral hazard in agri-environmental schemes: a multiple-agent approach, European Review of Agricultural Economics, 32 (1), 75-91.
21. MEA, 2005., Millennium Ecosystem Assessment. Ecosystems and Human Well-Being: Synthesis, Washington, Island Press.
22. Mitchell B., 2013., Resource & Environmental Management, Routledge, New York.
23. Mori T., 1991., The History of Japanese Agriculture, in Agricultural Policy in Japan, XXI IAAE Conference, Tokyo.
24. North D., 1990., Institutions, Institutional Change and Economic Performance, Cambridge, Cambridge University Press.
25. Peerlingsa J. and N. Polman, 2009., Farm choice between agri-environmental contracts in the European Union, Journal of Environmental Planning and Management, Vol. 52, 5, 593-612.
26. Reed M., 2008., Stakeholder participation for environmental management: A literature review, Biological Conservation, Volume 141, Issue 10, 2417–2431.
27. Scozzari A and B. Mansouri, 2011., Water Security in the Mediterranean Region, An International Evaluation of Management, Control, and Governance Approaches, Springer.
28. Shiferaw, B., Freeman, H. & Swinton, S., 2005., Natural Resource Management in Agriculture: Methods for Assessing Economic and Environmental Impacts. Wallingford, CABI Publishing.
29. UN, 2012., Report of the United Nations Conference on Sustainable Development, Rio de Janeiro, 20–22 June 2012.
30. Williamson O., 1996., Mechanisms of Governance, New York, Oxford University Press.