ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕДАКТОРІВ ЗБІРНИКА НАУКОВИХ ПРАЦЬ
- Редактори збірника наукових праць особисто і незалежно несуть відповідальність за прийняття рішення про публікацію наукової статті.
- В основі рішення про публікацію наукової статті повинні завжди лежати достовірність розглянутої роботи та її наукова значущість.
- Редактори несуть відповідальність за дотримання всіх сучасних рекомендацій в науковій праці, що подається до публікації.
- Редактори можуть радитися з рецензентами при прийнятті остаточного рішення про публікацію наукової статті.
- Редактор і Редакційна колегія не можуть без необхідності розкривати інформацію про прийняті рукописи всім особам, за винятком авторів, рецензентів,можливих рецензентів, інших наукових консультантів.
- Редактор повинен без упередження розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожен належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також положення або місце роботи автора (авторів).
- Уся відповідальність за прийняття або відхилення рукопису лежить на редакторові. Відповідальний і зважений підхід до виконання цих обов’язків передбачає, що редактор бере до уваги рекомендацію рецензента – доктора наук відповідного наукового напряму відносно якості і достовірності рукопису, представленого до публікації. Проте рукописи можуть бути відхилені без рецензування, якщо редактор вважає, що вони не відповідають профілю цього збірника наукових праць.
- Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не можна використовувати в особистих дослідженнях без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході рецензування та пов’язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними і не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.
- Після позитивного рішення редактора стаття публікується у збірнику наукових праць та розміщується на відповідних електронних ресурсах.
- Редактор повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.
- Відповідальність і права редактора журналу відносно будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам редактор, мають бути делеговані якій-небудь іншій кваліфікованій особі.
- Якщо редакторові представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в збірнику наукових праць, є помилковими, редактор повинен сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправляє її. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.
- Редакція збірника не несе ніякої відповідальності перед авторами і/або третіми особами і організаціями за можливий збиток, викликаний публікацією статті. Редакція має право вилучити вже опубліковану статтю, якщо з’ясується, що в процесі публікації статті були порушені чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакція повідомляє автора, який надав статтю, особі, що рекомендує, та організації, де робота виконувалася.
ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ АВТОРІВ
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості.
- Автори наукових статей про оригінальне дослідження повинні надавати достовірні результати виконаної роботи, а також об’єктивне обговорення значущості дослідження. Дані, що лежать в основі дослідженої проблеми, повинні бути представлені безпомилково. Стаття повинна містити досить деталей і бібліографічних посилань для можливого відтворення. Помилкові або свідомо помилкові твердження сприймаються як неетична поведінка і тому є неприйнятними.
- У авторів можуть бути запитані необроблені дані, що мають відношення до рукопису, для рецензування Редакторами. Автори повинні бути готові надати відкритий доступ до такого роду інформації, якщо це може бути здійсненим, і в будь-якому випадку бути готові зберігати ці дані протягом адекватного періоду часу після публікації.
- Автори повинні упевнитися, що представлена повністю оригінальна робота і в разі використання робіт чи тверджень інших авторів повинні надавати відповідні бібліографічні посилання або витяги. Плагіат може існувати у багатьох формах, від подання чужої роботи як авторської до копіювання або перефразування суттєвих частин чужих робіт (без зазначення авторства) і до заяви власних прав на результати чужих досліджень. Плагіат у всіх формах являє собою неетичні дії і є неприйнятним.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до цього повідомлення. Автор зобов’язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов’язані з цим повідомленням. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Автор не повинен публікувати рукопис, у якому більша його частина присвячена одним і тим же дослідженням, більше, ніж в одному журналі як оригінальну публікацію. Подання одного і того ж рукопису одночасно більше, ніж в один журнал сприймається як неетична поведінка і є неприйнятним.
- Автор не повинен представляти на розгляд в збірник раніше опубліковану статтю.
- При підготовці рукопису до публікації автор повинен інформувати редактора про споріднені рукописи автора, представлені або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути представлені редакторові, і мають бути вказані їх зв’язки з рукописом, представленим до публікації.
- Авторами публікації можуть виступати тільки особи, які внесли значний вклад у формування задуму роботи, розробку, виконання або інтерпретацію представленного дослідження. Всі ті, хто вніс значний внесок, повинні бути позначені як співавтори.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор зобов’язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.
- Автор може зажадати, щоб редактор не використав деяких рецензентів при розгляді рукопису. Проте редактор може прийняти рішення використовувати одного або декількох з цих рецензентів, якщо він відчуває, що їх думки важливі для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні протиріччя між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.
- Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Персональна критика, проте, не може вважатися доречною ні за яких обставин.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.
ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕЦЕНЗЕНТІВ
- Рецензування допомагає Редактору прийняти рішення про публікацію, а також може допомогти автору підвищити якість роботи. Рецензування – це необхідна ланка в формальних наукових комунікаціях, знаходиться в самому «серці» наукового підходу. Усі вчені, які хочуть внести вклад в публікацію, зобов’язані виконувати істотну роботу по рецензуванню рукописів наукових статей.
- Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених в рукописі, він повинен відразу повернути рукопис.
- Рецензенти не повинні брати участь у розгляді рукописів у разі наявності конфліктів інтересів внаслідок конкурентних, спільних та інших взаємодій і відносин з будь-ким із авторів, компаніями або іншими організаціями, пов’язаними з представленою роботою.
- Рецензент повинен об’єктивно оцінити якість рукопису, представлену експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.
- Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли певний рукопис близько пов’язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів.
- Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв’язки, і якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис.
- Кожний рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ. Дану роботу не можна відкривати і обговорювати з будь-якими особами, які не мають на те певних повноважень. Вийнятком є випадки, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.
- Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням.
- Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження по недостатньому цитуванню власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу.
- Рецензент зобов’язаний давати об’єктивну оцінку. Персональна критика автора неприйнятна, рецензентам слід ясно і аргументовано висловлювати свою думку.
- Рецензентам слід виявляти значущі опубліковані праці, відповідні темі і не включені в бібліографію до рукопису.
- Рецензент повинен своєчасно надати відгук.
- Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не можна використовувати в особистих дослідженнях без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході рецензування та пов’язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними і не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.